Чи потрібне сьогодні мистецтво ґречності?

Приписи етикету з’явилися в глибоку давнину як розумні форми спілкування людей. Та й досі істинним є твердження: якщо люди перестануть чинити за правилами, вони втратять людську подобу. Цих правил, вироблених багатьма поколіннями, надзвичайно багато.

У кожного народу свої правила й традиції, зумовлені національною історією, психологією, політичним устроєм країни. Вони позначаються на особистісній манері поведінки. Попри це законодавці норм етикету англійці запевняють: справжня ввічливість усюди однакова, й гарні манери породжуються здоровим глуздом і добросердністю.

Людина викликає повагу, коли вона вміє поводитися в товаристві. До етикету входять і манери поведінки вдома, на роботі, у гостині, у театрі, кіно, музеї, бібліотеці, готелі, магазині, ресторані, літаку, поїзді, метро, таксі й просто на вулиці, і мистецтво одягатися, користуватися косметикою, дарувати, і правила мовленнєвої поведінки тощо.

Звичайно, важко перелічити всі існуючі форми етикету в усіх життєвих ситуаціях і не так просто ними оволодіти. Тим паче, останнім часом наше століття невпинно прямує в бік спрощення манер. Людство отримало змогу вільно подорожувати світом і знайомитися з культурою інших країн. А хіба легко у цьому туристичному потоці дотримуватися правил етикету іншої держави? Чи хтось із японців здивується емоційній розмові двох італійців? І чи можливо зараз здивувати англійця відмовою від обіднього чаю? А як щодо мовного етикету? Сьогодні соціальні мережі та месенджери замінили традиційне листування, а тому етика написання листів дотримується лише у діловому спілкуванні. Багато правил поведінки взагалі можуть скоро канути в лету, а тому, чи погодитеся ви із твердженням, що й досі оволодіння «кодексом ввічливості» має неабияке значення? Варто все ж пам’ятати:  скориставшись ним, ми зможемо правильно поводитися у товаристві, зажити слави ґречної людини, зрештою, ми нічого не втрачаємо, а виховуємо у собі особистість.                                       (За О. Корніякою)

Логотип має пряме відношення до словесного знаку, але одночасно може бути наділений іншими ознаками. Комбіновані логотипи вміщують у себе знаки зображувального й словесного виду. Композиція таких знаків може бути поєднанням: малюнку та слова, малюнку та літери, слів та літер тощо.

Логотипом називається унікальний знак, який належить компанії і є її візитною карткою. Він виконує кілька функцій.Головним призначенням логотипу є ідентифікація. У людей він викликає чіткі асоціації.Логотип відображає цінності, якості, орієнтири та створює позитивний імідж. Компанії прагнуть створити свій логотип, щоб захиститись від підробок.

Текстовий логотип містить графічне зображення назви компанії (повне або скорочене). У ньому можуть також бути присутнім інші художні елементи.

Завдання: треба створити логотип класу, який буде гармонійно виглядати на документах, канцелярському приладді, одязі і значках. Коротко описати, що саме представлено (зображення не мають досконалої форми, тому що ..., нерівні кола символізують..., малюнок не обмежений рамками, бо ми не знаємо меж своєї уяви..., не використано чорного кольору, бо ...)

Підказки. Різні символи асоціюються у людей з певними якостями. З їх допомогою можна донести свої цілі. Горизонтальні лінії в логотипі будуть символізувати спокій і умиротворення, вертикальні – міцність і витривалість. Квадрат асоціюється з силою і постійністю, трикутник – зі знаннями, а вигнуті лінії – з гнучкістю. Круглий логотип символізує взаєморозуміння і єдність, кільце – міцність і рішучість.

     Нарис – прозовий жанр публіцистичного стилю, оснований на спостереженнях і враженнях автора. Включає описові елементи (пейзаж, портрет героя, опис інтер’єру) і розповідь про дії героя (героїв) нарису. Нариси бувають проблемні і портретні.

   Нарис – малий оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображено дійсні факти, події й конкретних людей. Найчастіше нариси присвячуються відтворенню сучасних подій чи зображенню людей, яких автор особисто знає.

     Нарис – центральний жанр публіцистики, що передбачає оперативний відгук на суспільно важливу подію, розкриття образу цікавої особи, створення портрету колективу, розповідь про побут, звичаї й людей певного регіону своєї й чужої країни.

          За обсягом наближається до невеличкого оповідання, новели, але позбавлений чіткої, завершеної фабули, обов'язкової для новели, притаманної оповіданню. Фабула в нарисі подекуди намічена, має фрагментарний характер.

           Портретний нарис – жанр публіцистичної прози, покликаний розкрити духовний світ людини, її характер, психологічні характеристики.